Захоплення ідеями Л. Шопонгауера і Ф. Ніцше надавало антифілісторського характеру інтелектуальним та художнім шуканням останньої третини XIX ст. Однак філософський ірраціоналізм, властивий і А. Шопенгауеру, і Ф. Ніцше, вважаючи дійсність хаотичною, позбавленою закономірності, підпорядкованою нерозумній, сліпій волі випадку, орієнтував художників на перебільшення значення особливого, неповторного, а також висував на перший план чуттєві аспекти людської свідомості — волю і поривання. Відчуття неминучості історичних і соціальних катаклізмів, криза традиційних цінностей (само у Ф. Ніцше вперше з'являється поняття "нігілізм" у культурно-історичному значенні) хоч і забарвлювали духовну атмосферу Європи у тривожні тони, але й заохочували до пошуків нових ідеалів у житті та творчості.
У мистецтві модернізм — загальний напрям, який протиставляється минулим стилям, пориває з художніми формами, виробленими класичним мистецтвом, оскільки сучасне мистецтво функціонує у світі, де криза свідомості, її розірваність стали суттєвою характеристикою внутрішнього стану людини. Модернізм об'єднує багато ідейно художніх напрямів, починаючи з кінця XIX ст. і до сьогодні.

К. Моне ,"Враження. Схід сонця"